Міністерство освіти і науки України надає методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти у 2021/2022 навчальному році. Про це йдеться в листі МОН bit.ly/3gJFzFY.У межах реалізації Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 366-р, пріоритетними завданнями залишаються створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти, задоволення особливих освітніх потреб усіх учасників освітнього процесу, створення інклюзивного освітнього середовища.

Докладніше: bit.ly/3jqvL5l

ЛИСТ МОН 

Щодо навчання осіб з ООП у ЗЗСО у 2021/2022 н.р.

26 березня 2021 року директор та фахівці КУ «Лановецький міський ІРЦ» в режимі відеоконференції провели інтервізійну зустріч для педагогів - вчителів та асистентів вчителів, які працюють в інклюзивних класах, адміністрації ЗЗСО.

Тема зустрічі: «Диференціація викладання в інклюзивному класі: здійснення адаптацій і модифікацій».

«Гіперактивність»,  дорослі часто можуть плутати дитячу активність, в рамках норми, з гіперактивністю, часом просто тому, що такій дитині потрібно приділяти більше уваги, вона частіше травмується, у неї частіше виникають труднощі з однолітками. 

Дуже складно розмежувати звичайні пустощі або невихованість від дійсно серйозних порушень в психічному розвитку. Проблема ще й у тому, що багато батьків не хочуть визнавати, що їхня дитина має захворювання. Вони вважають, що небажана поведінка пройде з віком. Але така думка може привести до серйозних наслідків для здоров'я і психіки дитини. 

Причини гіперактивності:

- Генетична обумовленість, в основному по лінії батька;

- Органічне ураження головного мозку (неблагополучне протікання вагітності; недоношеність; черепно-мозкові травми та інтоксикація дитини);

- Неблагополучні умови соціальної ситуації розвитку (в сім'ї, освітньому закладі);

- Морфологічні особливості головного мозку, особливо лобових відділів.

Ранні прояви гіперактивності:

• В 1-2 роки гіперактивність може проявлятися підвищеною нервозністю дитини, дратівливістю, плаксивістю, порушеннями сну.
• В 3-4 роки вже можуть спостерігатись порушення дрібної моторики, імпульсивність, агресивні прояви.

Але, як правило, батьки починають звертатися до фахівців тільки на момент підготовки дитини до відвідування школи і / або на початковому етапі навчання. Гіперактивність, якщо вчасно не почати корекційну роботу, небезпечна тим, що призводить до поступової соціальної дезадаптації дитини, а часом і до делінквентної поведінки.

Діагностика

Для діагностики гіперактивності необхідно звернутися до фахівця та пройти ЕЕГ (електроенцефалограму). Також необхідно пройти консультацію у психіатра, невропатолога, психолога. 

Як правило, гіперактивність зустрічається частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток. Гіперактивність часто супроводжується розладами сну, наявністю фобій, лабільністю емоцій, незрілістю емоційно-вольової сфери. Також гіперактивність може входити в симптоматичну картину інших нозологій, наприклад, аутизм, інтелектуальні, мовні або сенсорні порушення.

Гіперактивність дитини - зовсім не батьківська вседозволеність і розбалуваність. Так називається захворювання, яке вимагає певного підходу до цієї категорії дітей.

Останнім часом таке явище, як синдром гіперактивності у дітей, зустрічається все частіше і частіше. Згідно зі статистикою, ця цифра становить до 7%, тобто, з 100 дітей 7 малюків мають вищевказане захворювання.

Чим небезпечна гіперактивність дитини

При цьому захворюванні порушується робота центральної нервової системи, в результаті чого виникають труднощі сприйняття і обробки інформації з зовнішнього світу. Це заважає дітям пройти нормальну соціальну адаптацію в суспільстві, і може стати одним з факторів ризику у підлітковому віці потрапляння у наркотичну або алкогольну залежність.

Основні причини появи захворювання

Отже, основними причинами появи гіперактивності у дітей є:

• Деякі захворювання, перенесені під час вагітності матері;
• Недолік певних гормонів в організмі дитини;
• Перенесені інфекційні хвороби і травми;
• Захворювання у немовляти, які проходили з дуже високою температурою або порушенням роботи мозку.

Ознаки того, що у вас гіперактивна дитина

Перші ознаки прояву захворювання можуть бути помітні вже в перші місяці життя:

• підвищена чутливість до зовнішніх подразників (звуки, штучне світло);
• відставання в розвитку опорно-рухового апарату (пізніше на 1-2 місяці починають сідати, ходити);
• розлад сну (погано засинають, багато або мало сплять);
• голосний плач;
• дитина не може надовго зосереджувати свою увагу на одному занятті або предметі.

Але не варто будь-яку надмірну активність дитини приймати за симптоми гіперактивності. Вважається нормальним, що дитина іноді кричить, балується, опирається і відмовляється лягати спати.

Характерними ознаками можна назвати занадто велику кількість рухів, що здійснюються малюком. Відзначається незначна затримка розвитку мови і певна незграбність рухів дитини.

Гіперактивна дитина в дитячому садку

Дуже часто до моменту відвідування дитячого садку (3-4 роки), батьки навіть і не підозрюють про наявність такої проблеми у своєї дитини.

Вони починають усвідомлювати це, коли з'являються перші скарги від вихователів на те, що дитина не може довго сидіти на одному місці під час проведення занять, не може виконувати пропонованих завдань, занадто розгальмована і некерована.

Всі ці прояви можна пояснити неготовністю і нездатністю нервової системи справлятися з певними психічними навантаженнями.

При переході в старшу дошкільну групу починається активна підготовка до навчальної діяльності, відбувається погіршення перебігу даного захворювання. Активне дозрівання мозкових структур у цьому віці в поєднанні з підвищеними навантаженнями може призводити до перевтоми.

Так, як гіперактивні діти відстають в емоційному розвитку (це може проявлятися запальністю і заниженою самооцінкою), освоєння навчальних навичок їм дається складніше. Крім цих ознак можуть приєднатися головний біль і страхи.

Методи лікування гіперактивності у дітей

В даний час лікування проводять за допомогою застосування різних видів медикаментів (психостимулятори, антидепресанти і ноотропні препарати). 
Але також існують і психо-корекційні підходи (методи), які останнім часом почали частіше застосовуватися при лікуванні гіперактивності у дітей.
До таких методів належать:

• психокорекція за допомогою різних вправ;

• поведінкова психотерапія;

• нутріціальний метод;

• сімейна терапія, де батькам дається ряд рекомендацій для повноцінного спілкування, розвитку та адаптації дитини в суспільстві.

У родині, де росте така дитина, теж варто дотримуватися деяких правил і рекомендацій.
Необхідно забезпечити порядок і зробити навколишні речі максимально безпечними. Гіперактивні діти постійно можуть хапати небезпечні предмети (ножі, виделки, ножиці), ковтати неїстівні речі і т.д. Тому ніколи не можна залишати включені праски, завжди закривати балкон і вікна, прибирати в недоступні місця столові прилади.
При зверненні до дитини необхідно переконатися, що контакт дійсно є. Важливо прибрати всі відволікаючі об'єкти і переключити увагу на себе.
У родині потрібно встановити чіткі правила, дотримання яких повинно бути постійним і без винятків. Привчивши дитини до такого порядку справ, можна виробити у неї звичку виконання правил і в будь-якому іншому місці.
Встановіть режим дня, слідувати якому повинні всі члени родини. Можливо, жити по режиму не так вже й просто, але це буде великою допомогою для нормальної адаптації та майбутнього навчання гіперактивної дитини.
Те, наскільки успішною стане дитина, залежить від зусиль і наполегливості її батьків. І саме ви, люблячі батьки, допоможете вашій дитині адаптуватися в соціальному суспільстві.

Міжпівкульна взаємодія - особливий механізм об'єднання лівої і правої півкуль головного мозку в єдину цілісно працюючу систему. 

Ця взаємодія є основою не тільки для функціонування вищих психічних функцій людини, а й повноцінного інтелектуального розвитку в цілому. Таким чином, розвиток міжпівкульних зв'язків та їх синхронної роботи позитивно впливає на розвиток вищих психічних функцій - покращується розумова діяльність, поліпшується пам'ять та увага, полегшується процес читання і письма. 

Існують спеціальні вправи для розвитку міжпівкульної взаємодії. Ці вправи провокують збудження певної ділянки мозку і вмикають механізм об'єднання думки і рухів. Завдяки цьому інформація сприймається більш цілісно, природно та краще запам'ятовується й аналізується. Вправи також сприяють розвитку координації рухів і психофізичних функцій. Дуже корисною і цікавою вправою для дітей буде малювання двома руками одночасно. Ця вправа добре розвиває праву і ліву півкулю, допомагає їм працювати синхронно, а також допомагає формувати графомоторні навички, які є особливо актуальними для розвитку навичок письма і зорового спостереження. 

Отже, для вправи потрібні спеціальні прописи для обох рук ("міжпівкульні прописи" / "прописи для лівшів і правшів"). Як правильно виконувати завдання? Завдання необхідно виконувати обома руками одночасно, не відриваючи олівець від паперу та малювати один елемент одночасно. Листок паперу із завданням краще прикріпити до столу або стіни, для зручності. 

Чи використовуєте Ви такі вправи?

• На період обмежувальних протиепідемічних заходів з 08 до 24 січня 2021 року комплексні оцінки розвитку дитини з метою визначення особливих освітніх потреб дитини не проводяться.
• Надання педагогічними працівниками ІРЦ психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами буде організовано  в онлайн-режимі.
• Консультативні послуги батькам та педагогам, які працюють в умовах інклюзивного навчання в  також здійснюватимуться у онлайн-форматі.

У 2020 році у сфері інклюзивного навчання було підготовлено 17,2 тис. асистентів вчителя для роботи в інклюзивних класах, вперше з бюджету профінансовано закупівлю обладнання для спеціальних шкіл та навчально-реабілітаційних центрів.

«З-поміж пріоритетів команди МОН - забезпечення якісною освітою дітей з особливими освітніми потребами. Цього року попри карантинні обмеження, спричинені COVID-19, ми змогли зберегти фінансування інклюзивної освіти у розмірі 504 млн грн, розширили можливості забезпечення допоміжними засобами для навчання осіб з ООП. Тобто сучасними гаджетами та корекційними засобами такі учні тепер можуть користуватися і вдома. Розширено і сам перелік допоміжних засобів - відповідні зміни внесено до наказу МОН. Вперше впроваджено мобільний застосунок АС "ІРЦ" для допомоги батькам дітей з особливими освітніми потребами. Розвиток цифрової інклюзії та впровадження Національної стратегії розвитку інклюзивної освіти до 2030 року - важливі завдання, що стоять перед командою МОН», - зазначив Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет.

Протягом 2020 року:

• розроблено проєкт Національної стратегії розвитку інклюзивної освіти до 2030 року;
• понад 150 тис. дітей пройшли обстеження в ІРЦ;
• функціонує 18 687 інклюзивних класів, навчанням охоплено 30,9 тис. дітей з особливими освітніми потребами;
• розроблено методичні рекомендації щодо функцій та обов'язків асистента вчителя та асистента учня (дитини);
• підготовлено для роботи в інклюзивних класах 17,2 тис. асистентів вчителя;
• вперше з бюджету профінансовано закупівлю обладнання для спеціальних шкіл та навчально-реабілітаційних центрів;
• розширено можливості забезпечення допоміжними засобами для навчання осіб з ООП;
• підготовлено нову редакцію Положення про навчально-реабілітаційний центр;
• підготовлено нову редакцію Положення про спеціальну школу;
• розпочато перший всеукраїнський онлайн-курс для тренерів з інклюзивної освіти.

Проєкт Національної стратегії розвитку інклюзивної освіти на 2020-2030 роки та план заходів з її реалізації направлено на погодження до Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю, Мінсоцполітики, МінТОТ, Мінфіну, МеРТ, Національної асамблеї людей з інвалідністю тощо.

Стратегія має на меті вирішити наступні завдання:

• виявити та якісно оцінити ООП у здобувачів освіти;
• створити умови для навчання у районах або об'єднаних громадах кожній особі відповідно до її ООП;
• підвищити рівень підготовленості педагогічних працівників для задоволення потреб кожного здобувача освіти;
• удосконалити механізми фінансування освіти осіб з ООП;
• забезпечити в закладах освіти умови для здобуття якісної освіти особами з ООП.

Також у 2020 році стартував перший всеукраїнський онлайн-курс для тренерів з інклюзивної освіти, організований МОН спільно з Міжнародним благодійним фондом Lumos (Велика Британія). Мета курсу - налагодження взаємодії між учасниками інклюзивної освіти незалежно від місця проживання дитини, єдність у дотриманні прав дітей та їхніх найкращих інтересів.

Також у 2020-му запроваджено серію вебінарів «Організація інклюзії в громаді». Заходи присвячено, зокрема, питанням упровадження інклюзивної освіти у садочках, школах та їхній співпраці з інклюзивно-ресурсним центром.

Нагадуємо, МОН розробило типологію освітніх труднощів у осіб з ООП та рівнів підтримки в інклюзивних групах і класах.

Щороку 3 грудня у світі відзначають Міжнародний день людей з інвалідністю, який проголошено Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у 1992 році. Цей день покликаний привернути увагу до проблем людей з інвалідністю, захисту їхніх прав, гідності та благополуччя; акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, понад 1 мільярд людей мають певну ваду здоров'я, а це майже 15% населення світу. У людей з інвалідністю вища ймовірність бути безробітним, і загалом, заробляти менше, ніж здорові люди. Статистичні дані свідчать, що зайнятість серед чоловіків-інвалідів (35%) і жінок-інвалідів (20%) нижча, ніж серед людей без інвалідності (у чоловіків - 65%, у жінок - 30%).

В Україні понад 2 мільйони 800 тисяч людей мають статус особи з інвалідністю, з них 151 тисяча - діти. Це 6,1% від загальної кількості населення. І майже 80% осіб з інваліднісю - це люди працездатного віку.

Люди з вадами досить часто бувають виключені з повноцінного життя громад. Їхня дискримінація набуває різних форм, включно з фізичними і соціальними бар'єрами. Від того, як суспільство ставиться до людей з обмеженими фізичними можливостями, залежить рівень цивілізованості цього суспільства.

Верховною Радою України прийняті базові закони України, які заклали правове підґрунтя для здійснення державної підтримки осіб з вадами здоров'я, вирішення питань їх комплексної реабілітації та інтеграції в суспільство, зокрема Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Цим Законом, насамперед, визначено право на медичну допомогу (безкоштовну або на пільгових умовах), реабілітацію і санаторно-курортне лікування, на освіту, працевлаштування, забезпечення інвалідними візками, протезно-ортопедичними виробами та інше.

Інвалідність - це не вирок. Практика показує, що люди з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними членами суспільства: відмінними фахівцями, політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі й абсолютно здорових членів нашого суспільства. Втрата такого вагомого потенціалу суттєво збіднює людство.

Міжнародний день людей з інвалідністю є нагадуванням людству про його обов'язок виявляти турботу і милосердя до людей з особливими потребами.

«Гіперопікою називають поведінку таких батьків, яким властиво практично повністю позбавляти дитину самостійності, оточувати задушливою турботою й контролювати, контролювати, контролювати!».

Кожні батько й мати піклуються про благополуччя й безпеку своєї дитини. Це природно, коли малюк потребує допомоги дорослого, щоб реалізувати й задовольняти свої потреби. Відповідна допомога батьків дозволяє дитині розвиватись у різних сферах: емоційній, соціальній, фізичній, інтелектуальній та пізнавальній. Звучить логічно. Бігати за дитиною з їжею, скрізь возити її у візочку, зашнуровувати взуття та одягати, оберігати від ударів або зідраних колін - також має сенс і підстави. За умови, що це відповідає віку дитини та етапу її розвитку!

Адже чотирирічний малюк може йти пішки на прогулянку й не потребує перевезення у візочку, в якому вже практично не поміщається. У свою чергу, п'ятирічна дитина може сама зашнурувати черевики і сказати, що голодна, її вже не треба годувати з ложечки. Однак якщо ми зашнуровуємо взуття, кажемо щось замість дитини, а прогулянки - це завжди їзда, то можна стверджувати, що таку дитину утримують під ковпаком або ж під «оберігаючою парасолькою». У даному випадку - це атрибути гіперопіки.

Батьки, які оточують дитину гіперопікою, надмірно захищають її від ситуацій, які можуть бути стресогенними, викликати розчарування й наблизити до поразки. Ці ситуації, власне, не що інше, як важкий або незнайомий виклик, що вимагає від дитини самостійності як у діях, так і в мисленні, а іноді пов'язаний з якимось ризиком. Батьки, керуючись турботою й любов'ю, виручають дітей навіть у простих ситуаціях, дивлячись на своє чадо зовсім некритично й надмірно поблажливо.

Дитина в сім'ї, де панує гіперопіка, росте досить інфантильною, відчуває себе безпорадною, дуже боїться робити помилки, їй вкрай складно помічати власні бажання. 

Ще одним негативним наслідком гіперопіки є те, що діти, стикаючись із тотальним контролем і постійними заборонами, навчаються хитрувати, змушені часто брехати, намагаючись у такий спосіб захищатися», навіть коли дитина виростає, батьки і далі вважають її «маленькою». 

Батьки думають, що в них добрі наміри і не розуміють, що вирішують проблеми дитини, з якими вона могла б упоратися й сама. 

Вони ставляться до дитини, як до маленької, змушуючи її відчувати свою нездатність самій спланувати свої дії. Приділяти багато уваги потрібно до певного віку і це до 1,5 - 2 р. А далі варто дотримуватися тонкої межі, щоб скеровувати своїх дітей та допомагати їм в їхньому розвитку, давати їм можливість навчатися навичкам самостійності.

Що ж робити батькам, які усвідомили свою гіперопіку?1. Перестаньте тотально контролювати дитину.

2. Намагайтеся надавати дитині більше свободи, дозволяючи обирати, на які гуртки ходити, який одяг носити, з ким дружити тощо.

3. Просіть дитину надати вам допомогу. Винести сміття, купити хліб, забрати молодшу дитину із садка (доручення мають відповідати віку дитини).

4. Заохочуйте прояв ініціативи.

5. Не вимагайте від дитини абсолютного послуху.

6. Дозволяйте дитині виявляти почуття.

7. Якщо дитина намагається щось зробити самостійно, не поспішайте пропонувати допомогу. Цілком ймовірно, вона впорається самостійно.

8. Ставтеся з повагою до особистого простору дитини.

9. Дозволяйте дитині помилятися. Розкажіть їй, що будь-яка помилка - це зростання! Можливість набуття нового досвіду.

10. Обов'язково хваліть, якщо дитина впоралася з чимось самостійно.Великим подарунком, отриманим від батьків є віра, впевненість у собі та покладання на свої сили. 

Любіть своїх дітей, довіряйте їм, підтримуйте, поважайте у їх виборі, давайте право на помилки. Плавно допоможіть дітям вирости самостійними і незалежними.

Запитання щодо документації асистента вчителя в інклюзивному класі одне з найпоширеніших та мало унормоване в українському законодавстві. На сьогодні немає чітко затвердженого переліку обов'язкових документів для асистента вчителя. Чому так? Відповіді можна знайти в наказі МОН від 25 червня 2018 №676 року "Про затвердження інструкції з діловодства у закладах загальної середньої освіти".

Отже, нова Інструкція унормовує загальні засади ведення діловодства у закладах загальної середньої освіти. Відповідно, на її підставі заклад освіти затверджуватиме власну.

Такий підхід максимально розширює повноваження й індивідуалізує потреби закладу освіти в документуванні інформації, пов'язаної з прийняттям управлінських рішень, й убезпечує освітян від надмірних вимог щодо обов'язкового зберігання документів, що втратили актуальність.

Інструкція не містить переліку обов'язкової для закладів освіти ділової документації.

Що ж потрібно для роботи асистента вчителя?

1. ІПР. Основний документ (річний план роботи асистента вчителя) - індивідуальна програма розвитку, яку пишуть на кожну дитину з ООП індивідуально впродовж 2-х тижнів від початку навчання ("Примірне положення про команду психолого-педагогічного супроводу", наказ МОН від 08.06.2018, №609). Асистент вчителя разом з вчителем класу оцінює рівень досягнення кінцевих цілей навчання, передбачених ІПР.
2. Зведена таблиця (розклад уроків / вид діяльності). Оскільки допомога асистента вчителя може бути необхідна не на всіх уроках, у зведеній таблиці (розкладу та видів діяльності) можна відзначати, на яких саме уроках асистент вчителя має активно працювати в класі, а на яких може займатись адаптацією матеріалів та заповненням необхідних документів.

Приклад таблиці

https://nus.org.ua/view/dokumentatsiya-asystenta-vchytelya-v-inklyuzyvnomu-klasi/

1. Графік роботи асистента вчителя (залежно від робочого навантаження). На кожен інклюзивний клас виділяється ставка асистента вчителя в розмірі 25 годин на тиждень. Цю ставку можуть між собою ділити два асистенти вчителя, відповідно по 12,5 годин на тиждень. У такому випадку буде зручно вести графік роботи асистентів вчителів.

Приклад графіку роботи двох асистентів в одному класі

Розклад роботи асистентів вчителя 1-Б класу (асистент вчителя - X, асистент вчителя - Y)

1. Журнал спостереження. Одними з основних функцій асистента учителя є:

- спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб;

- оцінка (спільно з вчителем) рівня досягнення кінцевих цілей навчання, передбачених ІПР;

Для збору цієї інформації доречно вести журнал спостереження. Стандартизованої форми такого журналу немає. Ми пропонуємо вам свій варіант такого журналу.

Приклад журналу спостереження

Варто зауважити, що зміст журналу може змінюватись залежно від цілей спостереження. Для кожної дитини рекомендовано вести індивідуальний журнал спостереження.

1. Портфоліо дитини - папка з роботами дитини (малюнки, аплікації, робочі зошити, роботи на роздруківках). Усі матеріали, які допоможуть визначити прогрес дитини в освоєнні навичок наприкінці певного періоду (півріччя або навчального року).

Варто зазначити, що перелік усіх необхідних документів для ведення асистентом вчителя, може бути вказаний в його посадових обов'язках.

Ольга Семко, поведінковий аналітик, асистент вчителя київської середньої загальноосвітньої школи №74

Титульне фото: автор - Syda_Productions, Depositphotos